Шановні колеги!
Концепція профорієнтаційного консультування, покладена в основу проєкту Magellano, виходить з того факту, що серед безлічі проблем, з якими люди стикаються у своєму повсякденному житті, є і так звані «професійні проблеми». До них належить стан нерішучості у ситуації, коли потрібно ухвалити рішення, що часто викликає тривогу, пригнічення і, зрештою, призводить до нездатності визначитися, особливо у складних ситуаціях.
Скрізь, де постає проблема вибору, існує безліч можливих варіантів рішення, кожен з яких має свої переваги і недоліки, як для самої людини, так і для значущих осіб, з якими вона контактує. Навіть якщо одне рішення розглядається як оптимальне (у виборі академічної спеціальності, професійного навчання або місця роботи), неможливо гарантувати, що воно насправді сприятиме самореалізації.
Рішення професійної проблеми включає пізнавальні, емоційні, поведінкові елементи, аспекти стосунків, а також передбачає залучення комплексу процесів, зокрема:
- Діагностика стану нерішучості;
- Аналіз причин цього стану;
- Формулювання і знаходження варіантів дій;
- Вибір одного з цих варіантів для досягнення стану максимальної визначеності і суб’єктивної безпеки.
З цієї точки зору, проблема вибору професії може вважатися вирішеною, коли вибір професії зроблений з безлічі можливих варіантів. А ефективність профорієнтаційного консультування можна оцінити по тому, наскільки успішно воно сприяє процесам ухвалення рішення.
Профорієнтаційне консультування означає допомогу в створенні таких умов, які стимулюватимуть всебічне самооцінювання, сприятимуть розумінню «законів» так званої професійної реалізації, і в кінцевому підсумку розвиватимуть здібності особистості до вирішення проблем, що означає вміння працювати з інформацією і залучати процеси, необхідні для досягнення цілей.
Таким чином профорієнтація повинна розглядатися, як комплекс дій, спрямованих на «надання допомоги та підтримку людини у процесі збору, обробки та використання навчальної та професійної інформації, а також у плануванні та реалізації її рішень».
Складові та необхідні умови профорієнтації:
- Постановка завдань і цілей;
- Потреба і бажання досягти певних результатів;
- Бажання домогтися змін і поліпшення своєї ситуації;
- Прагнення робити вибір і визначати курс.
Коли у людей є можливість і необхідність робити вибір, вони також повинні займати активну позицію. Дійсно, з точки зору психології можна констатувати, що зовнішня орієнтація не має сенсу, оскільки, незважаючи на наявність чітких вказівок, лише сама людина повинна вживати дії, вкладати енергію у початок, підтримування і завершення руху до визначеної мети.
З цієї точки зору, основним предметом уваги фахівця з орієнтування є, по суті, заохочення особистої активності таким чином, щоб людина самостійно направляла себе, використовуючи навички у постановці та досягненні цілей, яким її навчили.
Однак здатність орієнтувати себе також припускає наявність відповідних навичок, можливостей, вихідних даних та інформації, для роботи з якими потрібен свій комплекс заходів. Водночас, далеко не всі рівною мірою володіють цими даними, і деяким людям може знадобитися навчання і «практика». Крім того, на деяких життєвих етапах (наприклад, в дитячому та підлітковому віці) ці здібності можуть бути недостатньо розвинені, а в певних ситуаціях (наприклад, наявність вроджених вад або інвалідність) або під впливом зовнішніх факторів (складні життєві обставини, втрата роботи, необхідність перекваліфікації або переїзду) можуть виявитися менш ефективними і функціональними (Soresi, 2000).
Ці судження великою мірою відображають образ думок і переконання вчених, які протягом багатьох років вивчали фактори, що впливають на вибір людей і взаємозалежності між цими факторами. Наприклад, такі дослідники, як Петерсон і Реардон зі співавторами (Peterson et al., 1996, 1997; Reardon et al., 2000) провели всебічний аналіз ключових факторів, що впливають на вирішення «професійної проблеми» і дали опис станів нерішучості. Вони простежили роль різних чинників, зокрема адекватну самооцінку та оцінку ринкових умов, а також здатність співвідносити свої особистісні особливості з вимогами різних професій. Вони підкреслюють важливість здатності ставити перед собою професійні цілі і володіти адекватними стратегіями для досягнення цих цілей у процесі професійного розвитку.
Є також дані досліджень, в основі яких лежить поняття соціально-пізнавальної перспективи, згідно з яким люди є активними «авторами» власного професійного зростання, і в якому особливо підкреслюється роль користувачів орієнтаційних послуг, які допомагають собі зробити правильний вибір і досягти професійних результатів надалі.
Їх переконання відіграють фундаментальну роль в цьому процесі, і вони є не «улюбленцями долі (або навпаки, жертвами) внутрішньопсихічних, особистісних або ситуаційних сил”, а “часто виявляють гнучкість у своїй поведінці, здатність її корегувати та покращувати» (Lent, Brown e Hackett, 1996., с. 373).
З цієї точки зору, якщо в процесі професійного розвитку потрібно враховувати можливі перешкоди (внутрішні та зовнішні), що заважають вибору, змінам і зростанню, то функцією орієнтаційної практики є виявлення й усунення цих перешкод.
Слід також пам’ятати, що людина, яка ухвалює рішення, не діє ізольовано від соціального оточення, в якому вона знаходиться. Рішення ухвалюється під впливом цього середовища.
Для ухвалення важливих рішень людям досить часто потрібно взаємодіяти з оточенням. Як підкреслюють дослідники, в ухваленні рішення істотну роль відіграють соціальні навички, оскільки вони дозволяють збирати необхідну інформацію, перевіряти і співвідносити різні думки і точки зору авторитетних осіб, розпізнавати очікування людей, які «мають вагу», знаходити заохочення і підтримку для вирішення поточних завдань і справлятися з тиском і втручанням людей довкола.
Нарешті, після того як рішення ухвалене, враховуючи що воно може мати також наслідки для інших, потрібно вміти переконати опонентів в його виправданості. Важливо вміти знаходити прихильників, які будуть підтримувати наші рішення, а також враховувати вимоги інших людей. (Nota, 1999).
Відзначимо також, що в основі цієї роботи лежать досягнення педагогічної науки, оскільки, на наше переконання, профорієнтаційне консультування не повинне обмежуватись суто діагностичними та інформативними функціями. На практиці часто виникає необхідність активного впливу (тобто педагогічного втручання), спрямованого на поглиблення навичок і здібностей, необхідних як для вибору університетської спеціальності, так і професії.
